Олена Карпенко

 

Головна

 

Поезії

 

"Прикосновение"

(1998)

 

Біографія

 

Фотогалерея

 

Ваш відгук

 

 

 

 

Дванадцять місяців, або чому немає місяця Нареченя
(Українська народна казка)*

 

 


Жили собі дванадцять братів-місяців у великому лісі. У тому ж казковому лісі жили Мавка й дід Лісовик.
Якось ходив місяць Березень, дивився, як набрякають бруньки, прокидаються струмки, слухав, як гомонять птахи, і раптом побачив Мавку. Вона йшла весняним лісом, посміхалася першим квітам, що тільки-но подолали снігове покривало і білими голівками вітали її.
Березень гадав, що всіх знає у лісі. Він підійшов до Мавки, розпитав, хто вона, де живе, зачарувався дівочим голосом, блакитними очима, щирою посмішкою, чемною мовою.
Три дні він нікому не розповідав про свою зустріч, а потім зрозумів, що закохався.
Усі його брати захотіли подивитися на вродливу дівчину і разом пішли сватати Мавку за брата-Березня. Прийшли, подивилися й закохалися усі.
Що робити?
Мавці теж сподобалися брати-місяці. Але вона сказала:
- Я можу стати нареченою одного з вас, якщо і сама стану місяцем.
Пішли закохані брати з Мавкою до Ярила-Сонця та й кажуть:
- Ярило-Сонечко! Ти бачиш, що всі ми закохані в Мавку. Ми хочемо, щоб вона була з нами тринадцятим місяцем. Чи дозволиш? Чи даси ти для неї час?
На те Ярило-Сонце відповів:
- Добре! Я дам час для красуні-Мавки. Хай буде він між Квітнем і Травнем.
Як зраділи місяці й Мавка словам Ярила!..

Ось і вечір. Мавка повертається додому. Вона несе час, що дав їй Ярило-Сонце. Уже й назву придумала для свого місяця Наречень.
А за деревом причаївся дід Лісовик. Він чув розмову братів і Сонця. Дуже хотів дід часу для себе. Вихопив у Мавки час і помчав крізь хащі до своєї схованки. Прибіг, захекався, ледь отямився. Дивиться, а часу нема...
Він шукав його скрізь, але не знаходив. Безсонної ночі дід зрозумів, що старими руками не втримав Мавчин час і, мабуть, розгубив його десь по лісі. Кожен день він шукав загублений час, але марно.
Заплакана Мавка все розповіла братам.
Тоді Квітень, а він як раз заступив на варту після Березня, підійшов до Лісовика і каже:
- Діду! Віддайте час, що відібрали у Мавки.
- Ні! відступає дід. Не віддам!
- Віддайте, діду! Будь ласка!!!
- Не можу! понурився дід. Загубив я його! Правду кажу. Я б віддав...
Пішли дід Лісовик і Квітень шукати час.
Цілий місяць шукали не знайшли. Потім Травень шукав, потім Червень. Потім кожний з братів.
Що казати? Якщо маєш час бережи його. До Ярила вдруге не підеш.

Стали брати радитися, як їм Мавку часом наділити
Березень каже:
- Я з Мавкою перший познайомився, то й буде вона мені жінкою і поруч стане. Нехай Квітень часом поступиться. Жінка має біля чоловіка розквітати. Не з боку ж Лютого їй біля мене стати?
Квітень відповідає:
- А як без мене сади розквітнуть, бджоли прокинуться, ріки з-під льоду вийдуть? Та й сам я хочу Мавку за жінку мати. Якщо вона буде поруч, але чужою жінкою, то що з мене стане-лишиться? Буде з мене не Квітень, а В'янень усе в полях і лісах пов'яне... Вибач, Березню.
- Мені час самому знадобиться, потайки думав Червень. Я такий парубок-красень, що собі не гіршу наречену знайду.
Тоді озвався Жовтень:
- Мавко ти моя чарівна, а за мене підеш? Я поділюся з тобою своїм часом. Він у мене прозорий, дзвінкий, як блакить осіннього неба!
- Пішла б я за тебе, Жовтню! Але з тобою добре онуками бавитись, а я ще така молода...
Засмутився Жовтень.
Зажурилися Листопад і Грудень.
Сивий Січень срібну бороду чухає.
Лютий так розлютився! Почав ліс шматувати. Ледь його вгамували, аж десь у нього два дні обідралося. 
Дорікають йому:
- Ти з нас найхолодніший, а так розпалився! Ти ж найсуворіший он як морозами й хуртовинами правиш! Навіть Ярило осторонь тримається. Невже й тебе так любов вразила?
Стримався Лютий, охолов, і ще морозніше стало в нього на серці.

Засумували брати, думу думають.
А Липень на вушко тихесенько Мавці шепоче:
- Любонько моя мила, як я тебе кохаю! Але ж бачиш скільки у мене роботи: про врожай дбати, звірів годувати, пташенят на крило ставити. Тільки ночі в мене і лишилися. Можу їх тобі подарувати. Вони в мене хоч і короткі, але чарівні, зоряні...

Що за галас?! Хто це через ліс навпростець ломиться?
- Хлопці, ви куди?!
Біжать двоюрідні брати місяців наввипередки. Аж ведмеді у барлогах полякалися, зайці в кущі поховалися, ворони грай підняли.
- Ви що, не чули у Європі місяцям нові імена дають! Мерщій, бо не встигнемо!
- А навіщо?
- Та ви що! Там два місяці на честь царів звуться по сорок днів, кажуть!
- Так то ж, мабуть, вони нечесно рік поділили?
- А нам що до того?
- Ну то біжить.
- Травню, а ти куди?! Тобі теж іноземного імені закортіло? Ти дивись, як чкурнув! Не з останніх буде. 

Дід Лісовик лежить за деревом, плаче:
- Чого я такий дурний народився? Навіщо мені той час? Помирати треба, про душу думати, а я дівча скривдив. Зовсім совість утратив. Від злиднів красти став.
Ну, що ж, і діда десь жаль.
Ніхто з братів на варту не йде, хоч і треба.

А тут гуртом родичі з-за кордону вертаються.
Іде Січень. Кожуха підвернув, вуха від шапки відрізав, у "тухлях" замість валянок.
Наш брат-Січень аж підскочив:
- Ти що, Сичень, по вашому морозу отак ходити будеш? Ти ж задубнеш за годину!
- Я не Сичень я тепер Януарій!
- А твій сусіда хто ж тепер?
- Фебруарій!
- Слухай, куме! Був ти Лютий то кожному ясно хто ти такий! А Фебруарій це що значить?
- А хто його знає! На кожусі, що я вхопив, бач, написано "February" так і звусь!
- Ну, то ваша справа, як називатися. Суть від того не змінилась.
- А де ж наш Травень?
- Та он, дивись! Радесенький біжить, аж підстрибує!
Травень прибіг і до Мавки цьом її у щічку:
- На, моя красунечко, я тобі час приніс! І ти час май.
- А як його звуть?
- Так і звуть Май! Ну, добре тримай. Будемо завжди поруч я Травень, ти Май!
Тут усі зраділи, вітають Мавку.
А Януарій до Травня підступає:
- Де брата-Травня подів? Це ж його час мав бути!
- Хто рано встає, тому Бог дає відказав Травень. Брат мій завжди ледащо був! Усе у нього пізніше розквітало. Він навіть сніг із вашого лісу не завжди вимітав. От я і обігнав його. Та ви за нього не турбуйтесь. Він кудись далі пішов йому чи то Помідора, чи то Термідора у Франції обіцяли. Навряд чи додому повернеться.
- От пройдисвіт! злютів Фебруарій. Якщо в нього той Терміндор скінчиться хай пропадає, додому не пущу!

Отак Мавка отримала собі місяць Май. І ходить вона з лагідним Травнем поруч. Дивляться на них дівчата й парубки, теж парами гуляють, весняним часом милуються.
Червень чепуриться, на Мавку заглядається, а вона тільки скоса посміхається.
Усі брати з любов'ю до Мавки ставляться. Вона теж їх любить, поважає.
Але закохана вона у липневі ночі. Заглядає в зоряні бездонні очі і називає його не "Липень", а "Любонь".
І Жовтень, як і обіцяв, їх діточок доглядає. 
Разом з Вересенню.
Дивлячись у вирій синій, пташок проводжаючи.


* Народ: Олена, Наталія та Олексій Карпенко
Січень 1994 

 

 

 

 

 

До змісту        На головну