..
..
11.09
Так
боляче -
здригнулося
століття
І якось
безпорадно
похитнулось.
Папери
жовтим
променем
зігріті,
А у
висках
ніяковіє
юність.
Я, як
жонглер,
зробила
точний
рух
Та не
дала
розбитися
століттю.
І
раптом
я
відчула
силу
рук
І опік
жаху
прожитої
миті.
А на
подвір'ї
вітер
день
жене
І щось
співає
в
моцартівськім
дусі.
Не знаю
я, чи
втримає
мене
Століття,
якщо
раптом
похитнуся...
14
вересня
2001 р.
До
змісту
На
головну
***
Альтанка
Глинки
Зімкнений
простір
над
головою,
А у
думках -
тільки
гострая
мить.
Вибухне
простір
- і піде
луною
Голос,
що в
серці
моєму
бринить.
Зчистиму
час із
запилених
вікон,
Вслухаюсь
в грай
полохливих
птахів,
Щоб
знову і
знов
видихати
- довіку
Лити
свій
звук у
мурашник
голів.
Ну, а
коли
поспіватиме
жито,
Хочу в
альтанці
я душу
сховать:
Хай
нашепоче,
як мені
жити,
Як мені
жити,
коли не
співать?
7 серпня
2001 р.
До
змісту
На
головну
***
Атлант
Я живу
головою
в небо,
У
волоссі
моїм -
вітер,
І не
Зевсові
дякувать
треба,
Що
існує
життя
на
світі.
Не
ярмом
тисне
небо на
шию -
Я
кохану
тримаю
в
обіймах.
А
розказують
зливи
злії,
Що стою
я - бо
просто
сильний,
Що
тупий я
служака
упертий...
Ні! Ми з
небом в
одне
злиті...
Тому
вдень
не
лякаюсь
я
смерті,
А вночі
не
боюся
жити.
25
листопада
2003 р.
До
змісту
На
головну
***
В.Знобі
Господь,
взявши
в руки
шмат
глини,
У нього
вдихнув
душу й
волю.
Обличчя
ще в
глині в
людини,
А
погляд -
у вічі
долі.
Це
погляд
в
майбутнє
крізь
терні,
Це
погляд
в
людськії
душі.
В
запиленій
гіпсом
майстерні
Плечем
до
плеча -
невмирущі.
Побачив
Господь:
це
добре,
Що так
оживає
глина.
Торкнувся
Майстрова
лоба:
Хай має
від
Музи
сина!
10 січня 2004
р.
До
змісту
На
головну
***
Вдома
Морок в
кімнаті.
Дощ за
вікном.
А у
ногах -
втома.
Більше
не можу
боротись
зі сном:
Хочу
побути
вдома.
Дім - то є
просто
чотири
стіни,
А
нагорі -
стріха,
Що
захистить
від
хвороб,
війни,
Сліз і
стихійного
лиха.
В жмені
візьму
я свій
крихітний
дім
І
попрошу
тихо-тихо:
"Господи,
дай же
відчути
усім
Що таке
стіни
та
стріха".
14 травня
2003 р.
До
змісту
На
головну
***
Вже
сновидіння
розплітають
коси,
Проціджують
крізь
зорі
темний
став,
А я не
сплю.
Очікую
на
Осінь,
Поставивши
на стіл
дванадцять
страв.
Вона
прийде
з
пахким
снопом
полину,
В якому
сплять
легенди
та
казки.
Казки
вкладу
в
голівку
свого
сина,
Легенди
- в
скриню
віршів.
На роки.
Розчісує
серпневий
вітер
трави,
І
Місяць
променем
намацує
поріг,
А я
чекаю. Я
сиджу
на лаві,
Та від
сидіння
вже не
чую ніг.
4 серпня
2003 р.
До
змісту
На
головну
***
Відкриє
зоряні
очі
ніч,
Розіллється
по
шкірі
вовняним
туманом.
Поцілована
зорями,
пліч-
з ніччю
-опліч,
Шепочу
до
століть,
що в
мені
засинають.
Розливаю
зі
жмень
над
рівнинами
дощ,
Жовте
яблуко-місяць
щоночі
кусаю.
Ворожу
я на
листі
розпатланих
рощ,
А що
буде
уранці -
не знаю.
Не знаю.
8 липня 2001
р.
До
змісту
На
головну
***
(Прометей)
Дослухаюсь
до
кожного
шуму,
Але
тихо.
Незручно.
Незвично.
Вдих та
видих.
Так час
суне.
Вдих та
видих. Я
житиму
вічно.
Дізнаюся
про
тіло
від
болю,
Та вже
вмію до
болю
звикати
-
Це така
моя
плата
за волю,
Це така
за
вогонь
плата.
Я
віддав
свій
вогонь
людям,
Ні на
мить не
відчувши
сором.
Вдих та
видих -
на
повні
груди! -
Бо
летить
вже
зевесів
ворон.
28 серпня
2003 р.
До
змісту
На
головну
***
Жаків
дім
Еклектично
насичений
просторовими
скарбами,
нашаровує
поверхи
дім.
Підіймається
сходами,
сходами
з
мармуру,
ще
невидиме
полчище
рим.
Я
пірнаю
у
вакуум
німфи
акустики,
роздуваючи
пазухи
щок,
У мій
світ
загляда
крізь
малесеньке
люстерко
жовтий
сонячний
промінь.
І
Бог.
20 травня
2000 р.
До
змісту
На
головну
***
З озера
срібного
теплого
рибного
Сяйва
очей
наберу,
Разом з
осокою
стану
високою,
В
танець
піду на
вітру.
Хмарки
біляві,
сині й
смуглявії
На ніч
собі
постелю,
Зорями
чистими,
наче
намистами,
Шию
покрию
свою.
З
самого
ранку,
на
сірім
світанку,
Хочу
збирати
полин,
Голосом
вмитися,
небом
напитися,
Як
молоком
парним!
2 серпня
2001 р.
До
змісту
На
головну
***
Зберу в
пучок
солом'яне
волосся,
Розкину
руки й
посміхнусь
до
сонця,
Торкнуся
яблука,
що
світлом
налилося,
І
подивлюсь
на небо
крізь
віконце
Своїх
думок. І
мить
запам'ятаю
-
Засмагле
літнє
щастя й
присмак
вітру...
Раптом -
зірветься
час і
зкатиться
із раю,
І
принесе
стоглаву
справу-гідру,
Постукає
до мене
дощ
осінній,
Влетить
в
хустині
з вовни
хуртовина
-
І
плакатиму,
що
покриє
іній
Вікно
із
сонцем
й
запахом
полину...
17 липня 2001
До
змісту
На
головну
***
Знов
свистом
звивистим
зриває
вітер
віти
І
ранить
небо
пальцями
дерев;
Кров із
подряпин
-
блискавка
в
півсвіту
-
І грім -
від
болю
шаленіє
лютий
лев.
Поличники
площин
і шори
даху
Звиваються
у сувій
зливи
світу.
Без
тремоло
тремтінь
і згаги
жаху
Я хочу,
прагну,
я жадаю
жити!
29
вересня
2001 р.
До
змісту
На
головну
***
Ікар
Я сонця
жовток
випити
можу
І хочу
розвіяти
хмари
волоссям,
Та
крила -
занадто
важкая
ноша
Для
того,
хто ще
не
літав
досі.
Я -
батьковий
син. Я не
можу - в
рамках,
Я хочу
все
вище - до
сонця
хочу!
Я небо,
як
матір
кохав
змалку.
А піт -
разом з
воском
розтопленим
- в очі.
Нехай
терпнуть
руки - до
жару, до
дзвону,
Хай
вискочить
серце,
хай
висохне
слина -
Я хочу
пізнати
цю мить
невгамовну
-
Останнюю
мить! -
Перед
самим
падінням!
14
вересня
2003 р.
До
змісту
На
головну
***
Кістляві
дерева
в стик.
За
стріхою
місяць
зник -
Зарився
обличчям
в
солому
Мого
спорожнілого
дому.
У небі -
зірка
хитка.
Склади
випадають
з рядка,
Із дня
випадають
години,
А з
серця -
людина.
В
гілках
пахне
рання
весна -
Оманлива
рибка-блесна.
Я вчуся
дивитися
вгору:
Вже
бачу не
горе, а
зорю...
19 квітня
2003 р.
До
змісту
На
головну
***
Колискова
Земля -
це та
сама
дзиґа,
Тільки
кола у
неї
ширші.
Послухай,
як
шеркотять
стиха
За
стінкою
сірі
миші -
Так
світ
улаштований:
завше
Є хтось,
хто
менший
від
тебе.
Вдень -
сонце.
Вночі ж
вставши,
Побачиш
зірочки
в небі.
Як
курка
курчат
кохає,
Кохає
тебе
твоя
мати.
Ось
вечір -
пірина
пухкая -
Тобі
буде
солодко
спати.
24
листопада
2003 р.
До
змісту
На
головну
***
Ліні
Костенко
Ніч
налилася
в
склянку
кімнати
Густим
молоком
незбираним,
Зорі
прозорі
вибігли
грати
В сивім
волоссі
вирію,
Рима
присіла
на край
підвіконня,
В мозку
вмостилися
образи:
Казку
розкаже
хвостате
безсоння
Своїм сиплуватим
голосом.
І немає
натхненню
краю,
І не
видно
кінця ночі!
Я пишу.
Значить,
знову
жива я.
Написала...
І спати
хочу.
30 грудня
2003 р.
До
змісту
На
головну
***
Мрія
Час
повзе
по
сірім
павутинні,
Пише
літерами
зниклих
алфавітів,
Листям
від
оракулів-дерев.
Шепочу
молитви
я
сріблясті
-
І
летить
у небо
візерунок
-
Кілька
нот для
партитури
зорь.
Паличка
у
пальцях
диригента.
В тілі
білий
стовп я
відчуваю.
Він
росте...
Свобода...
Верхнє
ре!..
Руку
підіймаю
від
акорду
І
дивлюсь
на
вузькії
долоні -
Нотний
стан
для
арій
моїх
доль.
12 липня 20001
р.
До
змісту
На
головну
***
На
підвіконні
тріскається
фарба -
Це диха
сон
крізь
звивисті
щілини,
В
квартирі
морок
розправляє
фалди,
До
мозку
заповзають
сиплі
тіні.
Я
проведу
руками
по
обличчю
І
відгоню
все
сказане
донині.
Без
слів і
жестів
ми
спілкуємося
з ніччю.
Ії
долоні
кобальтово-сині...
Прокинеться
білявооке
сонце -
І гостя
зникне
десь в
шовковій
тиші.
Я
засинаю,
спершись
лобом
на
віконце,
Й читаю
в
тріщинах
свої
майбутні
вірші.
16 жовтня
2001 р.
До
змісту
На
головну
***
Навіщо
дихать -
і не
співати?
Навіщо
пісня,
що не
від
серця?
Навіщо
жити,
якщо не
знати,
Що
щастям
зветься?
Як пил
дороги
дощем
не
змити?
Як не
стрибати
в масні
калюжі?
Та як
сорочку
тому не
сшити,
З ким
схожа
дуже?
Я хочу
жити як
в день
останній
-
По
вінця
повний. -
За це
молюся!
Я вчуся
співу, я
вчусь
коханню,
Я сонцю
вчуся!
4
вересня
2003 р.
До
змісту
На
головну
***
Надвечір'я
пахне
сивиною,
Яблуками
стиглими
-
серпневі
сни.
Я не
можу
бути
новиною,
Бо
немає в
світі
новини.
Жовтень
прошуршить
шершавим
листям,
Сніг
пухкий
схова
мої
сліди,
На
скакалці
вскочить
літо в
місто,
В зливу
підуть
кола по
воді...
Розчешу
волосся
на
подвір'ї
Та
вплітатиму
в косу
за
роком
рік,
А коли
запахне
надвечір'ям
-
Прийде
сивина
й на мій
поріг.
17 серпня
2001 р.
До
змісту
На
головну
***
Не
згадаю
я все
сказане,
Не
пройду
всі
шляхи
разом.
Отака у
мене
проказа
є:
Я
засмічена
чужими
фразами,
Я
думками
чиїмись
засмічена
І
обличчями.
Зовсім
різними...
Ми
добра
один
одному
зичимо
Не від
серця, а
так, за
звичаєм.
Я за
звичаєм
жити
навчена:
Пироги
готувати
смачними,
Вечорами
іти на
побачення
Й
дізнаватися
слів
значення.
У
великий
мішок
марлевий
Поскидаю
усе
марнеє!
Я на
сцені
зіграю
райдугу
І
спробую
стати
Іншою...
19 квітня
2003 р.
До
змісту
На
головну
***
Небо
нашпиговане
зорями,
Місяць -
соковите
желе, -
Персиковим
запахом
зораний,
Зоряними
стежками
йде.
Шпилі
всі
унизані
хмарками
-
Чеками
із
лавки
життя.
І листи
із
краплями-марками
Листопадом
в руки
летять.
В небо я
дивлюсь
заворожено,
По
доріжці
місячній
йду.
В
лабіринті
зорь я
народжена,
А шукаю
зорі в
пруду.
30 липня 2001
р.
До
змісту
На
головну
***
Осінній
вечір
Вуаль
туману
прикриває
вулиці,
У
сутінкових
памороках
- світ,
Померзлі
голуби
до
підвіконня
туляться,
І день
завершує
космічний
свій
політ.
В
тумані
цім я
бачу
профіль
осені,
Між
пальців
холодом
стікає
цівка
вітру,
Слизькії
віти
заплітає
осінь
косами,
Готуючи
для них
морозів
бритву.
Осінній
вечір.
Щільно
вкриюсь
ковдрою.
За
склом -
ліхтар,
як
учорашня
грінка.
У щоку
тикається
пес
рудою
мордою
І
вічний
час
посапує
під
стінкою.
25
листопада
2003 р.
До
змісту
На
головну
***
Моєму
дідусеві
Пам'яті
хірурга
Я
відвик
по
ночах
спати,
Одинадцятим
пальцем
-
скальпель.
Ордени
на
хрустокму
халаті -
Кілька
свіжих
кровавих
крапель.
Жовтокрилою
шаллю
очі
Прикриває
мені
осінь,
А я знов
працювати
хочу,
Бо так
мало
зробив
досі -
Врятував
десять
тисяч
душ я:
Бо така
вже від
Бога
робота...
Суєтного
трамвай
рушить,
А Петро
відчиняє
ворота.
11 жовтня
2003 р.
До
змісту
На
головну
***
Під
парасолею
ховаюсь
від
дощу,
Зітхаю
тихо в
самоті
безсилій.
Я мрію,
що
волосся
розпущу,
Розправлю
крила й
полечу
у вирій.
По
парасольці
краплі
стукотять
-
Так
кораблі
шлють
"SOS" на
мові
Морзе.
Подалі
з хати!
Йду. За п'яддю
- п'ядь,
Мої
сліди -
калюжі
на
дорозі.
Калюжі
сліз,
інтриг,
чуток,
Що я
дощем
на
землю
змию з
себе.
І разом
з
вітром -
радості
ковток -
Порину
в дощ,
під
парасолю
неба!
12 серпня
2003 р.
До
змісту
На
головну
***
Позичила
у
вересня
любов
І -
загубила
десь у
бабиному
літі.
В
калюжах
я шукаю
літа
знов,
Блукаючи
по
вересневім
світі.
Я знаю,
що живу
один
лиш раз,
І марно,
що не в
іншому
столітті,
А в тому,
де нема
облич у
мас,
Де
гнуться
під
дощем
стрункії
віти.
І я
знайшла.
В руках
пожовкли
квіти,
В душі
змішалися
слова
знайомих
мов.
Зітхає
в
барвах
бабиного
літа
У
Бабинім
Яру моя
любов.
22
вересня
2001 р.
До
змісту
На
головну
***
Поспішаю,
щоб
знову
спинитись,
Просинаюсь,
щоб
знову
заснути.
Тільки
стоячи
можу
молитись,
Тільки
в сні з
мене
падають
пута.
Там
помічу
я синії
квіти,
Легкий
дотик
проміння
до шиї,
І,
здається,
я зможу
летіти,
Доки
крила
без сил
не
зомліють.
Торбу
буднів
з собою
ношу я,
Наче
будні я
хочу
збирати.
Зупиняюсь
- і знову
біжу я,
Засинаю,
щоб
знов
просинатись...
7
вересня
2001 р.
До
змісту
На
головну
***
Пробуркочуть
наді
мною
грози,
Проповзе
туман,
зітхне
блакить,
Я
сьогодні
буду не-собою,
Бо у
мене
серце
не
болить.
Наберу
я вітру
повні
жмені,
Із
полинним
запахом
засну
І
побачу
в
мареві
зеленім
Птаха,
що
співає
про
весну.
Холодком
лоскоче
вітер
зрання,
Біль
сповзає
у
скарбницю
літ...
Це - не
старість.
Просто
це -
вигнання
З раю у
старий
буденний
світ.
7 серпня
2001 р.
До
змісту
На
головну
***
Проколоте
зірками
небо
Десь
дуже
близько.
На
плечах.
У воду
подивлюсь
на себе -
Й
побачу
озеро в
очах.
Я
золоту
доріжку
сонця
Вплітаю
в косу.
Цілий
світ
Мені
співає:
"Ні, не
сон це,
А час
твій,
тільки
твій
політ!"
Серпневим
зорепадом
змию
Я пил
дороги.
Хочу
спать.
Нічною
шаллю
вкрию
шию,
Щоб
завтра
я могла
співать.
21 серпня
2001 р.
До
змісту
На
головну
***
Розтанув
день. Як
силует
в імлі,
Як
кроки
незнайомого
за
рогом.
І
кішкою
вмостилась
на
землі
Пухнаста
ніч із
запахом
тривоги.
Як
ножиці,
годинникові
стрілки
Відріжуть
час -
почнуть
нове
Сьогодні.
Я не
встигаю
залатати
дірки
До
чорної
космічної
безодні.
Безодні
страхів,
поз,
інтриг,
Пліток
чужих -
безодні
кривди
й лиха... -
Не
встигла
я. І день
за
рогом
зник...
А ніч
муркоче
щось на
вухо
стиха...
12
листопада
2002 р.
До
змісту
На
головну
***
Склепіння
жовтнем
заіржавіло
-
І дощ у
стріху.
В
сплетіння
днів і
тижнів
марева
Спитаю
стиха:
"Чом
диха
вітерцем
скнітливим
Духмяна
осінь,
А я,
здається,
ще не
сива, -
Без
сили
зовсім?
Чом не
дивлюсь,
як
золотаво
Кружляє
листя,
І
неживі
не
ваблять
трави
У
передмістя?
Чом
стука
дощик
липкуватий
В моє
віконце,
Коли
так
хочеться
писати
Про
літнє
сонце?"
24 жовтня
2002 р.
До
змісту
На
головну
***
Слова
Слова -
палкі
іскри,
слова -
гостра
зброя,
Дзвінкі,
наче
скельця
розбитих
дзеркал.
У щасті
це -
квіти...
та лезо -
у горі:
Фонтан -
кров із
вени.
Густа і
гірка.
Слова -
тихий
шерхіт
сторінок
під
пальцем
І в
муках
уперше
народжений
вірш.
Слова -
вишивання
на
мислення
п'яльцях
І друзі,
що вже
не
повернуться
більш.
Кліше
брешуть
злобно,
як
моські
кудлаті,
А лайки -
ті
ненависть
в душі
несуть.
Та
справжні
слова
починаєш
писати
Коли
слова
зайві,
коли не
в них
суть.
22 серпня
2003 р.
До
змісту
На
головну
***
Стрімким
стаккато
стрекотять
струмки,
В
повітрі
- лиш
наскрізь
прозорий
простір,
Цілує
пальці
промінець
цупкий -
Так
хочеться
надихатися
вдосталь!
Весну я
кличу
ближче
до
обличчя:
"Льодяник
сонця!
Ландишів
пучок!.."
У
відповідь
- лиш
мокра,
сива
тиша,
Колючий
протяг,
кислий
дим
свічок...
У сірім
рам'ї
шкутильгає
дощ,
Жевріє
світ у
колах
ліхтарів.
Ховаюсь
від
думок в
кишенях
площ
Дивлюся
сни,
коли
немає
слів...
8
листопада
2001 р.
До
змісту
На
головну
***
Сугломою
дорогу
зводить
В
долонь-долину.
Полине
літо
моїх
літ
В полон
полину.
Там
осінь
синові
сяйне
Своєю
синню,
Там у
баладі
рим
блідих -
Мій
млин в
малині.
12 серпня
2001 р.
До
змісту
На
головну
***
У
бокалі -
сапераві,
На
плечах -
час.
Мене
Льолею
назвали,
Долею -
Вас.
На моїх
долонях
- ліній
Щільне
шиття.
"Доле,
як
зловити
риму
І сенс
життя?"
Защімило
скроні:
в Долі
Погляд
цупкий...
Кинула
в бокал
мій
зорю:
"На,
доню,
пий!"
5 лютого
2003 р.
До
змісту
На
головну
***
У
волосся
вплетена
втома
І
тремтить
на
висках,
у
кучерях,
А я
знову
прямую
з дому,
Бо
щоденням
своїм
змучена:
Не
зминають
мій мозок
збочення
І не
тягне
робити
злочини
-
Я із
віршем
навіки
заручена
Та
незмиваним
словом
зурочена.
Крізь
утому
та
щелепи
холоду
Пробираюся
з
піднятим
воротом.
На
долонях
ці
лінії -
змолоду,
І по них
я шукаю
золото.
21 грудня
2003 р.
До
змісту
На
головну
***
У Лючії -
фінальне
соло
Під
грайливі
рулади
флейти.
Її
плечі
безсилі
- долу,
А
пасажі -
в
стрімкому
злеті:
Божевілля
в
суцільнім
мажорі,
Танцювальні
мотиви
смерті...
Це
безжальна
усмішка
долі:
В
примадонни
-
підошви
зтерті,
В неї
вимкнуто
газ і
воду,
І
білизна
в
кімнаті
вісить...
Вона
очі до
неба
зводить
-
І
вмирає.
Утретє
за
місяць.
10 лютого
2004 р.
До
змісту
На
головну
***
(Пісня
Персефони)
У Місті
немає
неба,
У Місті -
осінь
та дощ,
У Місті
живе
слово "треба"
В
глибокім
колодязі
площ.
У Місті
не
видно
сонця
В
зіниці
вікон
сліпі,
І люди
живуть
в
оболонці,
Що
кожний
собі
зліпив.
Востаннє
-
обличчям
до
листя,
В
обіймах
стискаючи
світ -
Я знов
повертаюсь
до
Міста.
Додому,
Деметро,
в Аїд.
17 серпня
2003 р.
До
змісту
На
головну
***
Хтось
злий
подряпав
личко
мого
міста
Білявими
штрихами
ліхтарів
-
Я
притуляю
листя
до
обличчя,
Щоб
жоден
шрам у
мене не
болів.
Із неба
капає в
долоні
сірій
площі
Дрібна
монета
талого
дощу -
Сховаю.
Підійму
в
молитві
очі -
І пляма
розтечеться
по
плащу.
І під
подушку-пагорб
руку-річку
Я
підкладу,
засну й
побачу
сон:
Що
відірвалось
полум'я
від
свічки,
Що не
живу я з
містом
в
унісон.
20 січня 2001
р.
До
змісту
На
головну
***
Я бачу
радість
у Ваших
очах,
І
радість
ця -
знову
не я...
Змарніла?
То
просто
тече
мій дах -
Ні сну,
ні
життя
нема...
Розхристаний
ходите
Ви під
дощем,
У
голову
дме
зима.
Її Ви
прикриєте
власним
плащем,
Я ж в
хустку
горнусь
сама...
Промчалося
повз
уже
декілька
зим,
Розтанув
і знову
ліг
сніг...
Я
звикла.
І,
знаєте,
щаслива
тим,
Щo бачу в
очах...
твоїх...
24 грудня
2002 р.
До
змісту
На
головну
***
Я
відчуваю
літо у
собі,
У жмені
вроду
із води
виймаю,
Уже я
згодна
осінь
полюбить,
Та
теплу
воду у
руках
плекаю.
Луною в
соснах
я
пускаю
спів,
Та не
мотивом
рік
відповідає,
А
ставить
стіни
із
холодних
злив
І в
зорепаді
листя
пригорає.
Знов
сіре
сонце в
бронзовій
воді
Породить
зиму. Ні,
я не
зітхаю,
Я
відчуваю
літо в
самоті
Та
знову
із
папером
в літо
граю.
26 серпня
2001 р.
До
змісту
На
головну
***
Я
встану
рано
скуштувати
сонця,
Своє
волосся
квітами
убрать,
Майбутнє
прочитати
на
долоньці
Та з
моря
взяти
засмагом
подать.
А потім,
у
полуденному
світлі,
Читати
давні
невідомі
письмена.
Про
диво
світу
дізнаватись
звідти,
Про
Вічність,
що
ніколи
не мина.
Коли ж
пірне
глибоко
в море
сонце
Й
Чумацький
Шлях
проділом
простягне,
Я
стукатиму
зорям у
віконця
І
розмовлятиму
із ними
про
земне.
1 серпня
2001 р.
До
змісту
На
головну
***
Я
засіяла
зорями
небо,
Залила
киселем
ночі.
Доле,
знов я
чекаю
на тебе
І не
знаю, що
ти
наврочиш.
Чи
пасьянс
розкладеш
вогнями
Незнайомого
мені
міста?
Чи ув'єш
мені
голову
снами?
Чи
вдягнеш
мені
віршів
намисто?
Чи
вкладеш
ти мені
у
долоні
Власяницю
прозрінь?
І,
осанно,
Чи
пошлеш
ти мені,
своїй
доні,
Величезне
й
чарівне
кохання?
14 травня
2003 р.
До
змісту
На
головну
***
Я
приколола
защіпом
узвіз
До
пагорба.
Одного
із семи.
Я
одягнула
Києву
на ніс
Прозорі
скельця
білої
зими.
Узвіз
скотився
долу на
Поділ
І
прослизнув
у
черева
дворів,
Де
навіть
зараз
ладаном
кадил
Зітхають
церкви...
Я не
мала
слів -
Була по
справах
все
своє
життя.
Та
раптом
зрозуміла:
час
горить!
Тоді
узвіз я
зшила
із
лаття
І
приколола
церкву
до гори.
24 жовтня
2002 р.
До
змісту
На
головну
***
Моїй
мамі
-
Наталії
Карпенко
Яблунева
Качанівка
На
схилі -
яблуня.
За нею
сходить
сонце,
Стрункая
райдуга
із
озера
росте.
Тримаю
літо
липкувате
- на
долоньці,
Як з
медом
яблуко.
Холодне
і
хрустке.
На лузі
добре
горілиць
лежати,
Щоб із
волоссям
сплутався
полин,
І думку
гнати
про
рутини
ґрати,
Про
близькість
осені,
про
швидкий
часу
плин...
Натхнення
-
видохну.
На
жовтуватий
аркуш,
Який
давно
чекає
моїх
слів:
І з
сонцем
яблуня
оселиться
у парку,
В
палаці -
привид,
а в
альтанці
- спів.
20 серпня
2003 р.
До
змісту
На
головну
***
Як
важко
вміти
не
писати -
Спокійно
дихати
буденням,
Сидіти
вдома у
халаті
Й не
дочекатися
знамення,
Штовхнути
за
сталеві
ґрати
Натхнення
в сірім
рам'ї
зтертім...
Як
страшно
вміти
не
писати,
І так -
уміючи -
померти...
23
листопада
2003 р.
До
змісту
На
головну
***
Японське
Троянд
букет не
надихне
японця
Лише
тому, що
ці
троянди
- вбиті.
Всім
тілом,
всім
єством
своїм -
до
сонця,
А якщо
ні - так і
не
варто
жити.
"Народження
ріки, -
говорить
танка, -
Там, де
вода
пташині
по
коліно".
Шматочок
моркви
в рисі -
сонце
вранці,
Що
принесе
рутину
і
прозріння.
Не
буквами
писать -
шматками
смислів,
Хиткими,
як
прозореє
желе,
Вчить
нас
земля,
де
кожне
слово -
вислів,
Де в
Океані
Сонечко
живе.
27 січня 2004
р.
До
змісту
На
головну